Ні, це не розповідь про легендарне зруйноване місто, це навіть не розповідь про археологічні розкопки, які проводяться там, ця розповідь набагато банальніша - про наше із вами місто, про Новий Розділ та його поступовий занепад, "останній день", який триває вже, певно, років з десять.
Написанню цієї статті послугував приїзд до Нового Роздолу мого брата, який вже з 1998 р. не був у рідному місті, в якому він виріс, вчився, жив. Саме його влучна характеристика стану міста "до" та "після" приїзду стала заголовком цієї не дуже веселої статті.
Подивімось і ми на наше місто збоку: уявімо Новий Розділ ще 5-6 років тому та наше "чудове" сьогодення, уявімо себе на місці людини, яка з тієї чи іншої причини була відсутня в Новому Роздолі декілька років та її думки з цього приводу.
Під'їжджаємо до Нового Роздолу - нас із вами "гостинно" зустрічає місцевий гїгант-довгобуд, фабрика верхнього спортивного трикотажу (в народі "Адідас"), яка годиться тепер лишень для того, щоб вирощувати там гриби (що вже і робиться) чи створити гігантське "сміттєзвалище", чи, пофантазуємо, ці руїни можуть слугувати чудовим антуражем для зйомок голлівудських фантастичних фільмів (візьміть до уваги!) типу "Термінатор", "Апокаліпсис сьогодні" або, скажімо, більш реалістичного кіно про гарячі точки планети: війна в Чечні, Югославії т.д.
Ну що ж, йдемо далі - стадіон "Галичина" (в народі "Хімік"): про ковзанку, атракціони вже немає сенсу навіть говорити - там все давно поламано, потрощено, здано на металобрухт і не піддається ніякому відновленню та ремонту, а ось перед нами футбольне поле, яке ще можна врятувати, правда, зараз на ньому чомусь мирно пасуться кози та корови, місця для вболівальників повністю розібрані (вболівати краще стоячи ?!), а дерев'яний брус пішов на штахети дуже "по-господарськи".
Тепер подивімось на ще одну "перлину" нашої спортивної інфраструктури - басейн: які справи всередині, можна лишень здогадуватись, а от "відкритий" басейн перед нами в усій "красі" - знову результати роботи крадіїв металу та всього, що погано лежить, знову по хуліганські розбито, розібрано все обладнання, басейн закидано камінням, пляшками та іншим непотребом, сміттям.
Тепер повернемось на головну вулицю нашого міста - проспект Т. Г. Шевченка. При нагоді заглянемо подивитись на ще одну "Чечню" - гуртожиток по вул. Чорновола,4-А (див. "ВР" №6 від 8 лютого 2002 р.), наближаємось до пам'ятника воякам УПА (в народі "Санта-Барбара") - як його не показати гостям. По центру чудовий вислів - Слава Україні! - Героям... - далі "художній свист", адже Бронзове "СЛАВА!" героям визвольних змагань "свиснули" інші "герої сьогодення": малолітні любителі кольорового металу, вихованці місцевих середніх навчальних закладів.
Наближаємось до Баму, перед нами чудовий краєвид - Набережна, пробачте, вул. Шашкевича, а з іншого боку "Молодіжний центр "Лілея" (колишній кінотеатр "Україна", вірніше, все, що від нього залишилось). Це залите водою, спалене, потрощене приміщення ще якось намагаються утримати: в крайньому випадку на вікнах, де їх не забито дошками, встановлено фати. Розглядаємо з усіх боків приміщення колишнього кінотеатру і повертаємось на вул. Довженка - міська лікарня, власне, зупиняємо погляд на ще одному довгобуді - пологове відділення: знайома картина повоєнної дійсності - на останньому поверсі проростають дерева, між цеглинами, які ще не встигли розібрати, буяє трава...
Все це в межах рідного міста, а куди відвести шановних гостей, що завітали до Нового Роздолу? Правильно, на озеро "Барвінок". Йдемо на пляж, якщо його можна так назвати: кабінки для переодягання розібрані, металеві пластини знято чи збирачами металобрухту, чи, можливо, любителями підглядати... На пляжі пляшки, сміття, плити під мостом перехилені і підтримуються "привабливими" для любителів сюрреалізму залізобетонними розтяжками. Позасмагали?..
Покатаємо наших гостей на човнах, власне, для прокату надається зараз лишень один човен, решту розікрали (хоча минулого літа їх було з десяток). Пройшлись ми і до "санаторію-профілакторію Каштан". Нажаль, та ж картина: чомусь відкрита їдальня, забито дерев'яним щитом вхід до самого санаторію, биті вікна, сауна, не в кращому вигляді і приміщення табору відпочинку "Барвінок", а ще, здається, лишень минулого року молодіжні організації міста проводили тут своє літнє таборування, тепер - зась…
Ось така не дуже приваблива картинка, та чомусь віриться, що все налагодиться, адже будуються церкви, стає більше в Новому Роздолі приватних підприємств, нещодавно відбулось оновлення влади. Зневірені земляки все ще надіються на крашу долю рідного міста, будемо надіятись і ми, адже завжди так хочеться вірити в краще!

А. НЕІЖСАЛО